Шановні відвідувачі методичної сторінки. Тут Ви зможете знайти корисні матеріали для педагогів дошкільних закладів, а також батьків, які цікавляться організацією освітньо-виховної роботи з їхніми дітьми. Цю сторінку буду вести я.



Андрієвська Лариса Миколаївна
вихователь - методист
I категорії

Миколаевна

Якщо у Вас будуть запитання, що до даної інформації - звертайтеся, я з радістю відповім.




Життєве кредо:

"Успішні люди ніколи не прагнуть бути схожими на інших. Вони намагаються перевершити себе"



Професійне кредо:

"Вірити у талант і творчі сили кожного вихованця"

к

не

р н

у

Створення інформаційного простору духовності як основного завдання у вихованні дошкільників

Сьогодні проблема духовно-морального виховання особистості є надзвичайно актуальною, адже на пріоритетні позиції в світі впевнено стають християнські виховні ідеали. Християнство розкриває поняття справжнього гуманізму..

А починати варто з найблагодатнішого віку — дошкільного дитинства, коли духовно-релігійна сенситивність ( С. Русова) налаштовує на пошук морального абсолюту: “ Все одно як буде зватися цей абсолют, але хай серце прагне наблизитися хоч трохи до цього не відомого, але певного для нього ідеалу.”

Спираючись на духовну сутність дошкільників, ми ховаємо в душі дітей духовні скарби — цінності християнської культури, зерна яких дадуть у більш зрілому віці плідний урожай

Мета нашої роботи — сприяти через практику духовного виховання на християнських морально-етичних цінностях органічному входженню дитини- дошкільника в традиції і культуру українського народу, прищеплення найвищих моральних чеснот, сприяння особистісному зростанню.

Загалом виділяємо три аспекти діяльності, три складові :

1. вдосконалення роботи педагога над собою;

2. підвищення якості роботи з дітьми;

3. робота з батьками.

Вихователь — як основний чинник гармонізації дитячо-дорослих стосунків

Отож почати потрібно з роботи над своєю душею. Тут у пригоді може стати метод “ внутрішнього творення”. Це метод “оберігає розум”, “оберігає серця”. Він допомагає позбутися набутих “пристрасних схильностей”. Адже найбільша перешкода на шляху самовдосконалення — ми самі! Отримати перемогу над своїми вадами — означає викорінити в собі все негативне: себелюбство, користолюбство, ненависть, заздрість, дратівливість, злобність та інші гріховні прояви.

Боротьба з власними вадами — це один з аспектів самовдосконалення, інший — робота над собою, розбудова себе. Кожен день, якщо не додаси хоча б краплину до свого розвитку, вважай для себе безплідним і безповоротним, втраченим, тобто втраченим назавжди.

Звертаючись до досвіду видатних людей, зокрема Л.Толстого, слід відмітити, що ще в молоді роки ним був складений духовно-моральний кодекс, який мав назву “Правила життя”, де виділив головні аспекти самовиховання й самовдосконалення. От деякі з них :

· бути вірним своєму слову;

· завжди доводити розпочату справу до кінця;

· керуватися волею, а не почуттям;

· завжди говорити правду;

· шукати в інших людях лише хороше, а не погане;

· завжди у кожну хвилину свого життя керуватися певною метою;

· будь-якою справою виражати любов до людей

У кожного педагога такі правила будуть індивідуальними, але їх дотримання дасть змогу навчитися чітко ставити перед собою мету і досягати її, вгамовувати власний егоцентризм, остаточно стати на шлях сходження до духовно-моральних висот.

Умови успішного морально-духовного виховання дошкільників

Відомо, що поведінка може обумовлюватися різними прагненнями й потребами. Визначення морального виховання як засвоєння моральних норм акцентує увагу на поведінковій стороні виховання. При такому підході не враховуються мотиви, прагнення, спрямованість, спонукання. А саме спрямованість і мотиви визначають особистість. Тому моральним вихованням слід починати з духовного , як аспект внутрішній, смисловий

Ігнорувати вплив соціального середовища, в якому росте людина, теж не можна. Воно є умовою морального виховання. Сучасну соціальну ситуацію розвитку дітей можна позначити як якісно нову. Проте, що сьогоднішня соціальна ситуація дитинства є тривожною, є очевидним.

Де ж шукати джерела моральності, якщо суспільство пропонує інші образи, принципи. Дослідження образу людини переконують нас у тому, що джерела моральності лежать не в області соціальних відносин, а всередині самої людини. В архитипічній, культурою обумовленій пам'яті людини, закладеній духовним досвідом попередніх поколінь, яку скасувати не може ніхто. Як і раніше, вважають, що людина має бути доброю й чесною, що основним джерелом щастя є інша людина : родина, близькі; що сенс життя пов'язаний із внеском у інших людей : допомогою і турботою про близьких. Це той моральний закон, що перебуває всередині людини й дозволяє їй залишитися людиною під час спокус, втрати орієнтирів, стирання меж між добром та злом. Така думка була підтверджена ще Л.виготським, котрий писав, що “причини дефективності варто шукати не в дитині, а поза нею — у соціально-економічних і культурно-педагогічних умовах, в яких росла й розвивалася дитина.”. Отже, оздоровлення середовища — завдання тих, хто має відношення до виховання.

Основи морального виховання в сучасних умовах

1. Немає нічого ефективнішого у вихованні, ніж приклад, що дає зразок, модель поведінки.

Прищеплювання з дитячих років добрих звичок, здатність розрізняти добро й зло. Досвід проживання цих знань не буде формальним, якщо в родині намагаються жити по совісті. Тоді дитина, зустрівшись зі спокусами, пропустить їх крізь свою свідомість і, не втративши духовного зв'язку з батьками, прийде до них за порадою.

2. Засвоєння моральних категорій має відбуватися паралельно з формуванням хороших звичок.

Велику увагу формуванню звичок надавав К.Ушинський : “Хороша звичка є моральним капіталом... використовувати свою силу — силу свідомої волі й зводити моральний будинок свого життя все вище й вище, не починаючи щоразу будівлю з основи й не витрачаючи своєї свідомості та волі на боротьбу з труднощами, які були вже одного разу подолані.”

К.Ушинський вказує на те, що умовами формування звичок є періодичність, час і поступовість. Про викорінювання старих звичок він говорить так : “Якщо ж ми, викорінюючи звичку, не організуємо діяльність дитини, то мимоволі будемо діяти по-старому”.

3. Включення в життя дітей розумних, гідних відповідних їхньому вікові альтернатив.

4. Зв'язок добра й свободи — необхідна умова морального становлення.

Однак лише правильне розуміння свободи дає силу добра. Добро має стати власною внутрішньою дорогою, вільною улюбленою темою життя для дитини — добро не можна “вкласти в голову”, ніяка звичка, вивчені правила, лякання не можуть перетворити добро в справжню мету життя...

Тільки в самостійній, улюбленій діяльності людина вчиться поводитися з елементами свободи.

5. Прагнення до добра може розвинутися лише тоді, коли добро привабливіше, ніж зло, коли добро викликає в серці радісний відгук, а не відтворення.

Творчу силу виховання має тоді, коли зможе запалити серце (В.Зеньковський).

Рекомендації педагогам

1. Проаналізуйте, чи створені в групі сприятливі умови для розвитку високих моральних якостей особистості. Щоб виховати малят спокійними і врівноваженими слід створити довкола них атмосферу радості, доброзичливості, довіри й захищеності. Варто відмовитися від традиційного методу “батога і пряника”. Корисно привчати дітей спостерігати позитивні життєві події, прояви добрих моральних почуттів, аналізувати також з ними бажані (небажані) наслідки людських вчинків.

2. Систематично проводьте з дітьми заняття - бесіди з етики, щоб розширити їх уявлення про різні етичні категорії і вводити відповідні слова а активний словник : добро, краса, любов, правда, сором, совість, справедливість, прощення, відповідальність. Готуючись до таких занять необхідно добирати змістовний матеріал відповідно віку дітей, подбати про естетичність, про залучення власного життєвого досвіду малюків. Потрібно викликати у вихованців подив, сильні переживання. Важливо знаходити способи апробації дітьми здобутих знань у практиці дієвого спілкування з однолітками.

3. Пам'ятайте — у вихованні душевності, щирості, людяності не обійтися без психологічних знань, спостерігаючи життєвий факт, спілкуючись або граючись з дитиною, можна апелювати до :

◦ мислення (вироблення суджень); встановлення зв'язку між причиною і наслідком ( коли хтось виявляє щирість- іншому хочеться відповісти тим самим і навпаки);

◦ почуттів ( у душевної людини ніжна, м'яка, чутлива душа, тому їй симпатизують. А черства людина байдужа до переживань інших, і цим вона неприємна, її важко любити);

◦ волі (доброта має бути дієвою, треба вміти не лише побачити, що комусь погано, а й пожаліти його, запропонувати допомогу, взяти на себе відповідальність);

◦ пам'яті ( Чи пам'ятаєте ви, коли повелися як душевна, добра, а чи як бездушна людина? Чому так сталося? Пригадайте, що ви відчували, коли хтось був до вас байдужим, неуважним, навіть жорстоким.);

◦ уваги (“Хто помітив, як гарно спілкувалися сьогодні Наталочка й Іринка?, Чи звернули увагу на те, що в нашій групі останнім часом якось особливо приємно й затишно? Чому?

1.4. Спробуйте відмовитися від звички пропонувати старшим дошкільникам моральні вимоги й правила поведінки у вигляді готових суджень. Набагато корисніше час від часу разом “відкривати”, створювати правила взаємодії, прогнозувати можливі наслідки недотримання того чи іншого з них. Пробуйте практику колективного складання певних правил, своєрідних кодексів честі, обов'язкових для всіх.

1.5. Подбайте про збагачення активного словника дошкільників. З цією метою можна використати різні ігри. Наприклад: “Доберемо слова, близькі за змістом”, “Доберемо слова, протилежні за змістом : душевний — бездушний. Пояснення значення виразу”. Разом із дітьми пригадати різні словосполучення, які містять слова душа та серце. Під час гри звертатися до власного досвіду дітей.

1.6. Виробити у дошкільників звичку розмірковувати над можливими наслідками приємних і неприємних вчинків. З цією метою можна звернутися до методики незавершеного оповідання. Дати початок оповідання, яке містить певну моральну колізію і зупинитися, коли героям треба дійти якогось рішення — пропонуйте дитині самій закінчити оповідання. Вживаючись у ситуацію, дошкільник проектує власні думки, переживання, прагнення, ототожнює себе з персонажем, відтворюючи словами своє внутрішнє життя.

1.7. Сприяйте втіленню у реальному житті набутого дітьми морального досвіду. Виховання позитивним учинком — ефективний шлях морального розвитку. Добре, коли уявні моральні ситуації не копіюватимуть ті, що знайомі дітям. Тоді дитині доведеться оволодіти навичками пізнання внутрішнього світу людей і себе.

Знайти доцільне розв'язання, втілити його в конкретному позитивному вчинку — ось, що свідчить про особистий розвиток дитини. Позитивний вчинок — це здатність надати дієву допомогу, не розраховуючи на схвалення, заохочення, винагороду; бути справедливим і чесним щодо себе; визнавати свої сильні і слабкі сторони; брати особисту відповідальність за вчинок; долати страх перед новим, невідомим, ризикувати; учити розглядати ситуацію з позиції людини, яка з тобою не згідна.

Педагогам слід пам'ятати, що на ранніх етапах розвитку особистості переважна більшість стосунків, рис характеру, мотивів поведінки формується приховано, проте суттєво впливає на зміст діяльності дитини. Фундамент духовного в особистості закладається саме в дошкільному дитинстві. Від його глибини та міцності в значній мірі залежатиме гармонійність розвитку дитини, розкриття її творчого потенціалу, характер взаємин із суспільством.

Пам'ятка для дорослих з питання реалізації конкретних кроків із духовно-морального становлення дошкільників

Реалізація конкретних кроків із духовно-морального виховання дитини передбачає :

· систему комплексного духовного становлення, що має вестися з урахуванням чинного законодавства, сучасних умов життя, світогляду, особливостей свідомості дітей старшого дошкільного віку, їхніх інтересів тощо;

Доречно притримуватися системи принципів, сформульованої сучасним психологом В.Т.Кудрявцевим :

1.Абсолютне схвалення дитини зі всіма її “плюсами” й

“мінусами”.

2. Підтримка в дитини відчуття “базисної довіри до світу, що виникає ще в дитинстві”.

3. Виключення будь-яких форм насильства., будь-яких форм придушення гідності особистості.

4. Щирість у висловлюванні любові до дитини, емоційне спілкування з нею, засноване на співпереживанні.

5. Заохочення різних проявів дитячої самостійності, якщо вони не загрожують здоров'ю, життю, психологічному благополуччю дитини й тих , хто оточує, не суперечать етичним нормам.

6. Закріплення будь-якого, навіть найменшого успіху дитини

7. Зацікавленість в особистісних проблемах дитини, тактовне обговорення цих проблем і посильна допомога в їхньому вирішенні; прагнення й здатність чути й слухати дитину. Відсутність проблемних зон, закритих для спільного обговорення з дитиною. Готовність відповідати дитині на запитання, пов'язані з больовими проблемами суспільства.

Дорослим слід пам'ятати, що на ранніх етапах розвитку особистості переажна більшість стосунків, рис характеру, мотивів поведінки формується приховано, проте суттєво впливає на зміст діяльності дитини. Фундамент духовного в особистості закладається саме в дошкільному дитинстві. Від його глибини та міцності в значній мірі залежатиме гармонійність розвитку дитини, її творчий потенціал, характер взаємин із суспільством.

Практичні вправи:

Етюд “Подаруй доброту”

Педагог. Уявіть собі, що від вашого теплого подиху в долоньках у вас з'явилася тепла й лагідна іскорка доброти. Вона зростає, стає все більшою й більшою, як квіточка на чарівній галявині. Кожен, хто її торкається, стає добрим.

- якого кольору може бути іскорка доброти?

- Яка вона на дотик?

- Яка вона могла б бути на смак, запах?

- Як вона звучить?

Діти, добрі слова — як різнокольорові кульки. Це завжди свято. Вони схожі на квіти, на сонечко. Це тепло й ласка. Це найкраща в світі музика. Від неї стають спокійними й сильними. Давайте подаруємо цю музику одне одному. (Звучить спокійна мелодія).

Маленькі заняття для душі.

Тема : “Думки-подарунки”

Хід: на початку заняття поясніть дітям, що коробка, оформлена у вигляді подарунка, порожня. Просто сьогодні вона буде для нас символом всіх тих подарунків, які ми одержуємо щодня.

- Чи всі подарунки, які ми одержуємо, можна покласти в коробку і перев'язати красивою стрічкою?

- Чи всі подарунки можна купити за гроші?

- Які з ваших улюблених подарунків не можна покласти в коробку або упакувати?

Підкажіть дітям, що такими подарунками можуть бути: щира усмішка, похвала або добра оцінка, можливість бути почутим у важку хвилину. Подарунок може полягати в тому, що хтось піклується про нас з любов'ю.

- Як бачите, щодня ви одержуєте набагато більше подарунків, ніж можете собі уявити. Ви здивовані?

Насправді людина щодня одержує тисячі найрізноманітніших подарунків. Тисячі людей щодня один одному підносять подарунки, і всі ці дарунки є благословенням для кожного з нас. Чим більше буде думок і дій, які несуть мир, радість і щастя,тим більшу радість ми відчуваємо, забезпечуючи взаємозв'язок один з одним.

Далі дітям пропонується намалювати свої “уявні подарунки”, які б вони хотіли б послати іншим людям.

Обігрування вручення подарунків лялькам.

Висновок : “Сьогодні я радію тим подарункам, які дарую і одержую”.

ф

Кiлькiсть переглядiв: 69

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.